«У компанії борги — то й я особисто відповідаю?» — питання, яке лякає власників малого бізнесу найбільше. Відповідь заспокоїть, але з одним «але», яке краще знати заздалегідь, а не дізнатися постфактум у суді. Розбираємо особисту відповідальність за борги ТОВ докладно: коли вона справді настає, а коли це лише страшилка.
ⓘ Актуально на червень 2026. Стаття спирається на Цивільний кодекс (ст. 96) та Кодекс України з процедур банкрутства (ст. 34, ст. 61) з урахуванням змін від 15.04.2023 і воєнних застережень. Конкретну ситуацію оцінюйте індивідуально.
Базове правило: ТОВ відповідає своїм майном
Почнемо з головного — і це не побажання, а пряма норма закону. Стаття 96 Цивільного кодексу встановлює: юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном. А учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за її зобов’язаннями, так само як юридична особа не відповідає за зобов’язаннями свого учасника — крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Тобто заснували ТОВ — ваш фінансовий ризик обмежений тим, що ви в нього вклали. Це і є сенс організаційно-правової форми «товариство з обмеженою відповідальністю»: обмежена саме для учасників. Особиста відповідальність за борги ТОВ — це виняток із загального правила, а не типовий сценарій.
Але виняток є, і саме він тримає власників бізнесу в тонусі. У законодавстві він реалізується через два різні механізми — субсидіарну та солідарну відповідальність. Плутати їх не варто: у них різні підстави, різне коло відповідальних осіб і різна логіка застосування.
Коли особиста відповідальність за борги ТОВ узагалі можлива
Перш ніж розбирати механізми окремо — дві умови, які працюють для обох.
Тільки в процедурі банкрутства. Поки компанія просто винна гроші, судиться з кредитором чи затримує платежі — особистої відповідальності власника чи директора немає. Обидва механізми, і субсидіарний, і солідарний, оживають лише в межах справи про банкрутство: перший — на етапі ліквідаційної процедури, другий — за фактом порушення обов’язку звернутися з заявою про банкрутство.
Тільки за доведеної вини. Суд не діє за формулою «був директором чи власником — отже, винен». Потрібно довести конкретні дії чи бездіяльність особи та причинно-наслідковий зв’язок між ними і тим, що компанія опинилась у стані неплатоспроможності. Сам факт банкрутства недостатній — потрібен ланцюг: рішення чи бездіяльність → наслідок → неможливість розрахуватися з кредиторами.
Субсидіарна відповідальність: за доведення до банкрутства
Перший механізм — субсидіарна відповідальність за ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ). Вона застосовується, якщо банкрутство компанії було спричинене діями чи бездіяльністю засновників (учасників, акціонерів), керівника або інших осіб, які мали право давати обов’язкові для боржника вказівки чи іншим чином визначати його дії.
Хто підпадає — коло широке: і директор, і засновники, і навіть, наприклад, головний бухгалтер чи інша особа, що фактично контролювала діяльність компанії. Типові підстави, які визнає судова практика:
- навмисне виведення активів перед банкрутством — відчуження майна на шкоду кредиторам;
- відсутність або спотворення бухгалтерської документації, через яку неможливо розібратися у справах компанії та її розрахунках із кредиторами;
- збільшення заборгованості без наміру її погашати — набуття зобов’язань, які завідомо не можна виконати.
Важливий процесуальний нюанс: подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності може лише ліквідатор у межах справи про банкрутство — і тільки після завершення реалізації всіх активів боржника, коли стає зрозуміло, що майна компанії недостатньо для розрахунків із кредиторами. Розмір відповідальності визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і тим, що вдалося покрити ліквідаційною масою.
І ще один момент, вартий уваги: судова практика виходить із презумпції — якщо встановлено недостатність майна та ознаки доведення до банкрутства, тягар доведення протилежного (що особа не винна) може лягати вже на самого відповідача. Тобто пасивна позиція «доведіть, що я винен» тут працює гірше, ніж активний захист із поясненнями та документами.
Солідарна відповідальність: за мовчання про неплатоспроможність
Другий механізм — інший за логікою. Солідарна відповідальність (ч. 6 ст. 34 КУзПБ) карає не за дії, що довели компанію до банкрутства, а за бездіяльність у критичний момент.
Суть норми: якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконати грошові зобов’язання перед іншими кредиторами в повному обсязі — виникає «загроза неплатоспроможності». З моменту її виникнення у боржника є один місяць, щоб звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Не звернулися вчасно — за всі нові борги, що виникли після пропущеного строку, доведеться відповідати особисто.
Тут є нюанс, який часто спрощують до «відповідає лише директор». Це вже неточно. До 15 квітня 2023 року суб’єктом справді був виключно керівник боржника. Але зміни до ч. 6 ст. 34 КУзПБ розширили коло: тепер до солідарної відповідальності можуть притягнути будь-які органи та членів органів управління боржника — наглядову раду, загальні збори, дирекцію, а не лише формального директора. Тобто якщо у вашій компанії рішення фактично ухвалює не той, хто підписаний директором у ЄДР, а, наприклад, наглядова рада — відповідальність може лягти саме на неї.
📞 Компанія у складній фінансовій ситуації?
Безкоштовна діагностика: за 15 хвилин розберемо вашу ситуацію і скажемо, де межа між нормальним бізнес-ризиком і тим, що може обернутись особисто проти вас. Залишити заявку →
Важливий виняток воєнного часу
Окремо варто знати про застереження, актуальне саме зараз. На час дії воєнного стану законодавець передбачив: солідарна відповідальність за ч. 6 ст. 34 КУзПБ не застосовується, якщо боржник не звернувся до суду із заявою про банкрутство через збройну агресію проти України — зокрема через перебування майнового комплексу боржника на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих територіях.
Це не означає, що воєнний стан звільняє від відповідальності автоматично й у всіх випадках. Але якщо причина затримки об’єктивно пов’язана з війною, а не з приховуванням проблем компанії, — це істотно змінює картину на вашу користь.
Особиста відповідальність за борги ТОВ: субсидіарна чи солідарна
Щоб не плутати два механізми, коротке порівняння:
| Субсидіарна (ст. 61) | Солідарна (ч. 6 ст. 34) | |
|---|---|---|
| За що | Доведення до банкрутства (дії, що спричинили крах) | Пропущений місячний строк на подання заяви про банкрутство |
| Хто відповідає | Засновники, керівник, інші контролюючі особи | Керівник і органи управління (з 15.04.2023) |
| Хто подає вимогу | Ліквідатор | Кредитор |
| Обсяг | Різниця між вимогами кредиторів і ліквідаційною масою | Нові борги, що виникли після пропущеного строку |
Що з цього випливає практично
Особиста відповідальність за борги ТОВ — це не «борги автоматично переходять на вас». Це «суд довів, що саме ваші дії призвели компанію до краху, або ви приховали реальний стан справ і не діяли, коли закон цього вимагав».
Звичайний бізнес-ризик — невдалий контракт, падіння попиту, помилка в прогнозі — сам по собі не підстава для особистої відповідальності. А от що дійсно веде до неї:
- виведення активів напередодні фінансових проблем;
- мовчання про неплатоспроможність довше місяця замість звернення до суду;
- «загублена» чи спотворена бухгалтерська документація;
- свідоме нарощування боргів без наміру їх повертати.
Практичний висновок простий: не виводьте активи в передчутті проблем, не тягніть із зверненням до суду, коли компанія об’єктивно не може розрахуватися з усіма кредиторами одночасно, і завжди зберігайте бухгалтерську документацію в порядку. Це і є найдешевший спосіб уникнути особистої відповідальності за борги ТОВ. Якщо підприємство справді неспроможне виконати зобов’язання — ініціювати банкрутство самостійно й вчасно безпечніше, ніж чекати, поки це зробить кредитор.
Особиста відповідальність за борги ТОВ — це наслідок дій, а не статусу
Якщо коротко: сам факт, що ви директор чи засновник компанії з боргами, нічим особисто не загрожує. Загрожують конкретні дії або бездіяльність у критичний момент, і довести їх — завдання ліквідатора чи кредитора, а не автоматичний висновок суду.
Що варто запам’ятати:
- базове правило — ТОВ відповідає своїм майном, учасники не відповідають своїм (ст. 96 ЦКУ);
- обидва винятки працюють лише в межах справи про банкрутство;
- субсидіарна відповідальність — за доведення до банкрутства (ст. 61 КУзПБ), коло осіб широке;
- солідарна відповідальність — за пропущений місячний строк подання заяви про банкрутство (ч. 6 ст. 34 КУзПБ), з 2023 року поширюється не лише на директора;
- воєнний стан дає окреме застереження, якщо прострочення пов’язане зі збройною агресією;
- ключове — задокументована, добросовісна поведінка, а не сам факт фінансових труднощів.
Бізнес у складній фінансовій ситуації, і ви не певні, де межа між нормальним ризиком і тим, що може обернутися особисто проти вас? Напишіть нам — розберемо вашу ситуацію і скажемо чесно, чи є реальні підстави для тривоги.
📞 Оцінка ризиків особистої відповідальності
За 15–20 хвилин розберемо стан вашої компанії і скажемо, що варто зробити вже зараз, щоб захистити себе особисто. Записатись на консультацію →
Оксентюк В.О., податковий юрист
Засновник Центру Розблокування ПДВ